Czerkasy – duże miasto obwodowe w obwodzie czerkaskim, „najmłodszym” obwodzie na Ukrainie, utworzonym jako ostatni w 1954 roku.
Miasto znane jest od XIII wieku. Znajduje się prawie w centrum Ukrainy, nad brzegiem zbiornika Kremenczuckiego na Dnieprze. Dojazd do Czerkas jest łatwy tylko z Kijowa. Z dworca kolejowego marszrutki (minibusy) kursują co godzinę.
Jednak z sąsiednich obwodów dojazd może okazać się nie lada wyzwaniem. Jechałam z sąsiedniego obwodu winnickiego i najwygodniejszą opcją okazał się przejazd przez Kijów. Droga z Kijowa trwa prawie 4 godziny i kosztuje około 400 UAH (tj. 40 PLN). Można również pojechać pociągiem, ale kursuje on rzadziej. Pociąg jest czterokrotnie tańszy.
Kiedy lokalne lotnisko zacznie działać, dotarcie do Czerkas stanie się jeszcze łatwiejsze.
Do granicy z Polską jest ponad 700 kilometrów.
Na Booking.com można znaleźć wystarczająco dużo hoteli i hosteli w Czerkasach. Niektórzy blogerzy polecają „Czerkasy Palace”. Ja jednak zatrzymałam się u koleżanki, więc nie mam własnego doświadczenia z hotelami w Czerkasach.
Do najbardziej oryginalnych atrakcji Czerkas można zdecydowanie zaliczyć unikalną świątynię buddyjską „Biały Lotos” – największą buddyjską świątynię we Wschodniej Europie.
Choć istnieje tu od 1990 roku, dowiedziałam się o niej dopiero niedawno, podobnie zresztą jak wielu innych. Było to widać po reakcjach moich znajomych, gdy umieściłam post o świątyni na moim profilu na Facebooku.
Świątynia jest repliką świątyni w Laosie i sakralną budowlą starożytnej laotańskiej szkoły kung-fu „Sha-Fut-Fan”, co oznacza „Klan pięciu bojowych kotów”. Przy świątyni działa szkoła sztuk walki.
Pomysł założenia buddyjskiej świątyni zrodził się w głowie Wołodymyra Skubajewa, lidera lokalnej wspólnoty buddyjskiej, po jego sześcioletniej pielgrzymce do Laosu w latach 70. Skubajew zmarł niedawno, a pomnik ku jego czci stoi tuż przed świątynią.
Świątynię budowano bez dźwigów, rękami uczniów z całego świata. Miejsce wybrano bardzo dobrze i malowniczo, na wzgórzu nad Dnieprem, w cichym miejscu. Mówi się, że lokalizacja została wybrana zgodnie z życzeniami nauczycieli ze Wschodu i znajduje się na geologicznym uskoku o potężnej energii.
Zwiedzanie świątyni odbywa się w każdą sobotę i niedzielę o godz. 12:00 i 14:00. Aktualny harmonogram widać na zdjęciach. W innych godzinach nie można wejść do środka. Koszt zwiedzania wynosi 150 UAH, a dodatkowo można kupić patyczki do kadzienia i monety pamiątkowe, które można zostawić na świętych miejscach podczas zwiedzania.
Przyszłam na wycieczkę w niedzielę i byłam zaskoczona dużą liczbą ludzi – przyszło ponad 40 osób. Okazało się, że miejsce jest popularne. Fotografowanie wewnątrz jest zabronione, ale dyskretnie zrobiłam kilka zdjęć na pamiątkę.
Wewnątrz są bębny modlitewne, ołtarze z Buddami, kadzidła, strumyczki z wodą źródlaną. Zwiedzanie składało się głównie z rytuałów: pocierać, obracać, życzyć sobie – bardziej przypominało to retreat niż tradycyjne zwiedzanie. To coś w rodzaju teleportacji do Nepalu lub Tybetu.
Informacje o samej świątyni i życiu w niej praktycznie nie były omawiane, choć byłoby ciekawie to usłyszeć. Niestety, nie można tu przyjechać i zamieszkać jak mnich, jak to było w centrum Govindaland u krisznaitów w obwodzie winnickim. Za to można zapisać się na zajęcia jogi i degustację herbaty.
Po zwiedzaniu można kupić pamiątki, według sprzedawcy przywiezione prosto z Tybetu. Tybet czy nie Tybet, ale nie ma wątpliwości, że są one z Chin 🙂
Kupiłam figurkę boga pomyślności i radości Hotei, który bardzo przypomina Buddę. Pomnik Hotei znajduje się obok kiosku z pamiątkami, a żeby stać się bogatym, wystarczy pocierać mu brzuch osiem razy. Już to zrobiłam. Teraz czekam…
Kolejną atrakcją miasta, którą koniecznie trzeba odwiedzić, jest miejsce, od którego zaczęło się miasto – Wzgórze Zamkowe.
Kiedyś stał tu zamek, a teraz znajduje się tam rzeźba Ojczyzna-Matka, która jest częścią kompleksu pamięci ku czci poległych w latach II wojny światowej. To Wzgórze Chwały.
Wysokość postaci kobiety wynosi 10 metrów. To wspaniały punkt widokowy, z którego roztacza się jeden z najlepszych widoków na Dniepr.
Ze Wzgórza Chwały można bezpośrednio zejść do Doliny Róż. Jest ona szczególnie piękna na początku lata, w czasie kwitnienia róż. Mówi się, że rośnie tu ponad 1000 gatunków róż. Dolina znajduje się tuż nad brzegiem Dniepru, a w pobliżu jest bezpłatna plaża z placem do ćwiczeń.
W Czerkasach jest wiele plaż. Można odnieść wrażenie, że to miasto kurortowe. Linia plaż rozciąga się przez całe miasto wzdłuż największego w Ukrainie zbiornika Kremenczuckiego.
Plaża Kazbecka jest największa i najpopularniejsza, bezpłatna i czysta. Są przebieralnie, boiska do siatkówki, punkt ratunkowy, kawiarnie.
Inne znane plaże to: Sosnowska, Wake Park, Żywczyk. Plaże są świetne, ponieważ są piaszczyste, a nie kamieniste – chodzenie po nich boso to czysta przyjemność.
Jednak woda w Dnieprze jest brudna, o rdzawym kolorze. Biorąc pod uwagę rozwinięty przemysł chemiczny w Czerkasach, produkcję nawozów azotowych, emisje tych przedsiębiorstw z pewnością trafiają do wody. A w górę rzeki jest Kijów. Tak więc kąpiel nie jest wskazana.
Za 300–350 UAH ( 30-35 złotych) za godzinę można wynająć rower wodny i przepłynąć z plaży na wyspę.
Ciekawym miejscem w Czerkasach są Wodociągi z pomnikiem hydraulika i unikalną wieżą hiperboloidalną Szuchowa.
na tle Czerkaskich Wodociągów. Foto autora
Hydraulik wujek Wasia to zbiorowy obraz ślusarza-hydraulika. Z powodu wojny jest nawet uzbrojony. Na terenie wodociągów znajdują się pomniki wodnika, kranu z rurą, fontanna i różne rzeźby.
34-metrowa wieża Szuchowa jest równolatką I wojny światowej. Wieża już wtedy mogła dostarczać wodę na wysokość 8-piętrowego budynku, choć najwyższy budynek w Czerkasach miał wtedy tylko 2 piętra. Kiedyś była najwyższą budowlą w Czerkasach. Wieczorem jest pięknie podświetlona. Na całym świecie jest około 20 takich konstrukcji, z czego 6 znajduje się w Ukrainie. Niestety z powodu wojny dostęp do wieży jest ograniczony, ale można podejść, zobaczyć i zrobić zdjęcie.
Niedaleko Wodociągów, w Parku Soborowym, znajduje się Sobór św. Michała Archanioła. Obecnie jest to największa świątynia w Ukrainie. Wybudowana w stylu bizantyjskim, ma 72 metry wysokości i może pomieścić jednocześnie 12 tysięcy wiernych.
Obok Soboru zaczęto budowę najwyższej w Ukrainie dzwonnicy w kształcie gołębia o planowanej wysokości 134 metrów, ale obecnie to jedynie 50-metrowa niedokończona konstrukcja. W najbliższym czasie planowane jest otwarcie tam muzeum wojny rosyjsko-ukraińskiej, z rekonstrukcją wojskowego bunkra w podziemiach oraz z 10 tysiącami eksponatów. Poza muzeum przewidziano tu także szkołę niedzielną, amfiteatr i centrum duchowe, jednakże na realizację tych planów potrzeba miliardów hrywien, których wciąż brakuje.
Dla miłośników szczegółowego poznawania regionu, takich jak ja, warto odwiedzić Czerkaskie Muzeum Krajoznawcze. To ogromne muzeum z aż 30 salami, usytuowane koło Wzgórza Chwały. Istnieje teoria, że autorzy zamierzyli, aby cały budynek przypominał kozacką skrzynię-skarbnicę, przechowującą materialne i duchowe wartości narodu.
Jest to jedno z największych i najstarszych muzeów w Ukrainie. Spędziłam tam sporo czasu, zwłaszcza w dziale geograficznym, ponieważ z wykształcenia jestem geografem, a moją pierwszą praktykę studencką odbyłam właśnie na Czerkaszczyźnie, w Rezerwacie Kaniowskim. Było mi bardzo miło wrócić do tamtych czasów i poczytać więcej o tych terenach, wąwozach Kaniowszczyzny, które wówczas przemierzaliśmy jako studenci…
Interesująca jest także część poświęcona ukraińskiemu pomologowi Symyrence, który wyhodował wiele odmian jabłek. Znajduje się w muzeum również prawdziwy szkielet mamuta.
W muzeum jest wystawa „Wybitni działacze kultury polskiej na Czerkaszczyznie”, osobna witryna poświęcona Władysławowi Horodeckiemu i jego dziełom na Czerkaszczyźnie, a także witryna przedstawiająca kompozytora Karola Szymanowskiego, który urodził się w miejscowości Tymoszówka na Czerkaszczyźnie. Planuję napisać osobny artykuł o nim, gdy odwiedzę miejsca z nim związane.
Warto też wspomnieć o znanej Polce z Czerkas – Eugenii Lewickiej, lekarce i fizjoterapeutce, uznawanej za prekursorkę medycyny sportowej w Polsce,. Była bliską znajomą Józefa Piłsudskiego, krążyły nawet plotki o ich romansie.
Foto autora
Wstęp do muzeum kosztuje 70 hrywien. Można tam również nabyć książki krajoznawcze i magnesy.
Ulica Chreszczatyk. Tak, nie tylko w Kijowie jest Chreszczatyk, ale także w Czerkasach. Choć nie jest ona najgłówniejszą ulicą, tylko jedną z głównych i centralnych ulic, o długości trzech kilometrów, równoległą do głównej arterii miasta – bulwaru Szewczenki. Przez pewien czas, jeszcze w okresie przedrewolucyjnym, jej centralna część była najważniejszą handlową arterią miasta, przez co, na podobieństwo kijowskiego Chreszczatyku, zyskała taką nieformalną nazwę, używaną nawet w źródłach pisanych.
Więcej o najpiękniejszych budynkach tej ulicy można znaleźć w artykule o polskich Czerkasach, gdyż zarówno w Kijowie, jak i w Czerkasach, większość najpiękniejszych budynków zaprojektował słynny architekt Władysław Horodecki.
Na Chreszczatyku warto odwiedzić Muzeum „Kobzara” Tarasa Szewczenki, najsłynniejszego ukraińskiego poety i proroka.
Muzeum mieści się w budynku Cybulskich, który jest najstarszym zachowanym budynkiem w Czerkasach. Pierwsza wzmianka o nim pochodzi z 1852 roku, kiedy kupcy pierwszej gildii, bracia Juchym i Andrij, zbudowali drewniano-murowany budynek. W latach 90. XIX wieku przebudowano go na trzykondygnacyjny, w całości murowany. W okresie od tej przebudowy aż do rewolucji była to najwyższa budowla w mieście. Drugi i trzeci poziom przeznaczono na biura Petersburskiego Banku Kredytowego, natomiast na parterze mieściły się różne sklepy, zbrojownia, sklep manufaktury i zakład fryzjerski, a także bank miejski.
W 1989 roku, z okazji 130-lecia pobytu Tarasa Szewczenki w Czerkasach i 175-lecia jego urodzin, w budynku Cybulskich otwarto muzeum „Kobzara” Tarasa Szewczenki, które działa do dziś. Głównym eksponatem jest pierwsze wydanie „Kobzara”, wydane w Petersburgu w 1840 roku – jedno z dziesięciu zachowanych. Ze względu na wojnę, ono i inne cenne eksponaty są obecnie zabezpieczone. Kolekcja muzeum zawiera także „Kobzary” wydane w różnych językach na przestrzeni 200 lat, w tym także po polsku. Znajdują się tu również unikatowe wydania, na przykład w języku romskim, oraz liczne pocztówki, medale i odznaki związane z Szewczenką.
W muzeum pracuje krewna Tarasa Szewczenki, pochodząca z linii jego brata Mykyty. Urodziła się w tej samej wiosce, co Szewczenko, w Szewczenkowym. Kiedy odwiedziłam muzeum, odbywała się wystawa pocztówek z miejsc, gdzie Szewczenko spędził dzieciństwo. Autorem zdjęć był też krewny Szewczenki. Takie spotkania w muzeum są organizowane regularnie.
Park Sosnowy Bór – to ulubione miejsce spacerów mieszkańców i turystów od 1967 roku. Znajduje się na terenie Czerkaskiego Boru, największego w Ukrainie masywu sosnowego pochodzenia naturalnego. To rozległy, piękny park z jeziorami, strumieniami, alejkami, polanami i unikalnymi roślinami. Nawet studenci wymieniają go na liście obowiązkowych miejsc do odwiedzenia w Czerkasach. Z diabelskiego młyna w parku można zobaczyć jeszcze bardziej imponujący widok na Dniepr niż ze Wzgórza Chwały. Swego czasu park był zaliczany do 7 cudów Czerkaszczyzny.
Do innych atrakcji Czerkas należy tropikalna oranżeria Angkor Wat, zoo w Czerkasach oraz port rzeczny.
Na spokojne zwiedzenie głównych atrakcji miasta, w tym wizytę w muzeach i krótki relaks na plaży, potrzeba co najmniej 3-4 dni. Dalej swoją podróż można kontynuować po Czerkaszczyźnie, na przykład jadąc przez najdłuższą tamę na Dnieprze do Złotonoszy (o ktorych jest artykuł na blogu), do miejsc związanych z Karolem Szymanowskim w Kamiance i Tymoszówce, a stamtąd do Kropywnyckiego lub w stronę Smiły, Talnego i Humania.
Autor i redakcja- Lena Semenowa
Wersja ukraińska
Черкаси- великий обласний центр Черкаської області, «наймолодшої» області в Україні, створеною пізніше всіх у 1954 році.
Відоме місто з 13 століття. Розташоване майже в центрі України, на березі Кременчуцького водосховища на Дніпрі.
Доїхати до Черкас легко лише з Києва, з залізничного вокзалу. Маршрутки ходять щогодини.
Але з сусідніх областей доїзд може виявитися цілим квестом. Я їхала з сусідньої Вінничини і найзручніше з усіх варіантів вийшло їхати таки через Київ. Дорога з Києва триває майже 4 години і коштує біля 400 грн (тобто 40 злотих). Можна їхати потягом, але ходить він рідше. Потяг коштує в 4 рази дешевше.
Коли запрацює місцевий аеропорт, дістатися до Черкас буде ще легше.
До кордону з Польщею до Черкас більше 700 кілометрів.
Готелів і хостелів на Букінгу в Черкасах є достатньо. Деякі блогери радять «Черкаси Палац». Я ж зупинилася в своєї коліжанки, тому власного досвіду з готелями Черкас не маю.
До найоригінальніших атракцій Черкас можна однозначно віднести унікальний буддійський храм «Білий Лотос»- найбільший буддійський храм Східної Європи.
Хоча він існує тут давно, з 1990 року, але дізналася я про нього недавно. Так як і багато хто, що було видно з висловлювань моїх знайомих, коли я розмістила пост про храм на своїй сторінці Фейсбук.
Він є прообразом храму в Лаосі і сакральним спорудженням стародавньої лаоської школи Кунг-Фу “Ша-Фут-Фань”, що означає “Клан п’яти бойових котів”. При храмі функціонує школа бойових мистецтв.
Ідея заснування буддійського храму зародилася у Володимира Скубаєва, голови місцевої буддистської громади, після його шестирічного паломництва до Лаосу в 1970-х роках. Скубаєв не так давно помер, памятник на честь нього стоїть прямо перед храмом.
Храм будували без підйомних кранів, руками учнів з усього світу. Місце обране дуже вдале і гарне, на горбі біля Дніпра, в тихому місці. Кажуть, місце обрано згідно побажанням вчителів зі Сходу і розташоване на геологічному розломі з потужною енергетикою.
Екскурсії до храму можна відвідати щосуботи і щонеділі о 12.00 і 14.00. Актуальний графік видно на фото. Просто так з вулиці в інший час зайти всередину не можна. Вартість екскурсії- 150 грн плюс за бажанням можна купити пахощі і сувенірні монетки, які можна залишити на священних місцях під час екскурсії.
Я відвідала екскурсію в неділю і здивувалася дуже великій кількості людей. Прийшло більше 40 осіб. Місце популярне.
Фотографувати всередині заборонено, я непомітно зробила кілька фото на пам’ять.
Всередині молитовні барабани, вівтарі з Буддами, пахощі, струмочки з джерельною водою. Екскурсія складалася більше з ритуалів: потерти, покрутити, загадати бажання, тобто більш подібна на ретрит, ніж на традиційну екскурсію. Така собі телепортація в Непал чи Тибет.
Інформації про сам храм, життя в ньому практично не обговорювалося, хоча було б цікаво це почути.
Приїхати і пожити як монах, як це було в центрі Govindaland в крішнаїтів на Вінничині, на жаль, не можна. Зато можна записатися на заняття йогою і чаювання.
Після екскурсії можна купити сувеніри, за словами продавця, привезені з самого Тибету. Тибет чи не Тибет, але те, що вони з Китаю, сумнівів нема)
Я придбала фігурку бога благополуччя і радощів Хотея, який дуже подібний на Будду. Його памятник знаходиться поряд з сувенірним кіоском і щоб стати багатим достатньо потерти йому вісім разів животик. Я вже)
Наступна топ-локація міста, яку необхідно відвідати – локація, з якої зароджувалося місто- Замкова гора.
Колись тут був замок, а тепер на ній стоїть скульптура Вітчизна-мати, яка є частиною меморіального комплексу, зведеного у пам’ять про загиблих в роки 2 Світової війни.
Це Пагорб Слави. Висота жінки- 10 метрів. Це чудовий оглядовий майданчик, з якого відкривається один з найкращих виглядів на Дніпро.
З Пагорба Слави можна прямо спуститися до Долини Троянд. Особливо вона гарна на початку літа, під час цвітіння троянд. Кажуть, тут росте більше 1000 сортів троянд. Долина розташована прямо на березі Дніпра і поряд є безкоштовний пляж з тренувальним майданчиком.
Пляжів в Черкасах багато. Складається враження що це курортне містечко.
Лінія пляжів тягнеться через усе місто по узбережжю найбільшого в Україні Кременчуцького водосховища.
Казбецький пляж- найбільший і найпопулярніший, він безкоштовний і чистий. Є роздягальні, волейбольні майданчики, рятувальний пункт, кавярні.
З інших відомих пляжів: Соснівський, Wake Park, Живчик.
Пляжі класні, бо піщані, а не галькові, ходити по них босоніж одне задоволення.
Лише вода в Дніпрі підводить, досить брудна, іржавого кольору. З огляду на те, що в Черкасах розвинута хімічна промисловість, виробництво азотних добрив, викиди цих підприємств однозначно присутні в воді. Та й вище за течією Київ. Тож купатися не варто.
За 300-350 грн за годину можна арендувати катамаран і переплисти з пляжу на острів.
Цікавою місциною Черкас є Водоканал з памятником сантехніку і унікальною гіперболоїдною вежою Шухова.
Сантехнік дядя Вася- збірний образ слюсаря-сантехніка. В звязку з війною, він навіть озброєний. На території водоканалу є памятники водянику, кран з трубою і фонтан, різні скульптури.
34-метрова вежа Шухова – ровесниця І світової війни. Вежа вже тоді могла подавати воду на висоту 9-поверхового будинку, хоча тоді найвищий будинок Черкас мав лише 3 поверхи. Колись вона була найвищою спорудою Черкас. Ввечері вона гарно підсвічується. Таких конструкцій по всьому світі біля 20, 6 з яких в Україні. Через війну, вхід до вежі на жаль обмежений.
Неподалік від Водоканалу, в Соборному парку, розташований Свято-Михайлівський кафедральний собор. На сьогодні він є найбільшим храмом України. Побудований у візантійському стилі, храм має висоту 72 метра. Черкаський храм може одночасно вмістити 12 тисяч віруючих.
Поблизу храма будували і недобудували найвищу в Україні дзвіницю у формі голуба, яка мала бути висотою 134 метри. Зараз це 50-метрова недобудова. В найближчому часі там планують зробити музей російсько-української війни з імітацією військового бліндажа в підвалі і 10 тисячами експонатів. Крім музею планується тут недільна школа, амфітеатр і духовний центр, але на це потрібні мільярди гривень, яких поки немає.
Любителям детального вивчення краю, таким як я наприклад, обов’язково варто відвідати Черкаський краєзнавчий музей.
Він величезний, має аж 30 залів і розташований біля Пагорбу Слави.
Є версія, що за задумом авторів уся будівля має асоціюватися з козацько-гетьманською скринькою-скарбницею як сховищем матеріальних і духовних цінностей народу.
Він є одним з найбільших і найстаріших в Україні. І дуже цікавий. Я зависла там надовго, особливо у географічному відділі. Адже за першою освітою я географ і моя перша студентська практика пройшла саме на Черкащині, у Канівському заповіднику. Мені було дуже цікаво згадати ті часи і почитати більше інформації про ці місця, яри Канівщини, які ми тоді облазили.
Цікавим є відділ, присвячений українському селекціонеру Симиренку, який вивів багато сортів яблук. Є тут і справжній скелет мамонта.
В музеї є стенд з альбомом «Видатні польські діячі Черкащини», окрема вітрина, присвячена Владиславу Городецькому і його витворам на Черкащині, окрема вітрина композитора Кароля Шимановського, який народився на Черкащині, в селі Тимошівка. Про нього планую написати окрему статтю, коли відвідаю місця, з ним повязані.
До слова, з відомих поляків, народжених у Черкасах, є Євгенія Левицька- польська лікарка, фізіотерапевтка, яку вважають попередницею спортивної медицини в Польщі. Близька знайома Юзефа Пілсудського. Ходили навіть чутки про їх роман з Пілсудським.
Вхід в музей 70 грн. Тут можна придбати деякі краєзнавчі книжки і магніти.
Вулиця Хрещатик. Так, не тільки в Києві є Хрещатик, але і в Черкасах. Правда, тут Хрещатик- не головна вулиця міста, а одна з головних і центральних, що на три кілометри простягається паралельно головній вулиці- бульвару Шевченка. Певний час, ще у дореволюційний період, її центральна частина таки була головною діловою артерією міста. Саме тому за аналогією з київським Хрещатиком і отримала неформальну назву — Хрещатик, котра навіть використовувалася у письмових джерелах.
Детальніше про найгарніші будинки вулиці описано в статті Черкаси польські, адже як і в Києві, так і в Черкасах, більшість найкрасивіших будинків міста запроектував славнозвісний Владислав Городецький.
З цікавих будинків на Хрещатику, який варто відвідати, є Музей «Кобзаря» Тараса Шевченка, найвідомішого українського поета і пророка.
Він розташований в будинку Цибульських, який є найстарішою з існуючих будівель міста Черкаси. Перша письмова згадка про нього була у 1852 році, коли брати Юхим та Андрій – купці першої гільдії, звели напівдерев’янний будинок. У 90-х роках ХІХ століття його перебудували на повністю кам’яний та вже триповерховий. У період від цієї перебудови і аж до самої революції, він був найвищою спорудою в місті. Другий і третій поверхи віддали під приміщення Петербурзького облікового та позичкового банку. На першому поверсі у різні часи були різноманітні крамниці та зброярня, мануфактурний магазин і перукарня, на другому — міський банк.
У 1989 році на честь 130-річчя від перебування Тараса Шевченка у Черкасах, а також 175-річчя від його народження, у будинку Цибульських було відкрито музей «Кобзаря» Т. Г. Шевченка, який діє і до сьогодні. Головним експонатом закладу є перше видання «Кобзаря», що випущене в Петербурзі у 1840 році, це видання з якісного паперу та чітким шрифтом – одне з десятки, що збереглися. Але він і інші найцінніші експонати зараз заховані в зв’язку з війною.
Також до колекції входять «Кобзарі», які випускалися на різних мовах протягом вже 200 років. В тому числі і польською, що недивно. Але є і більш рідкісні мови, наприклад циганська. Тут традиційно зберігається незліченна кількість шевченківських листівок, медалей та значків.
В музеї працює родичка Тараса Шевченка по лінії брата Микити, яка народилася там де і сам Шевченко, в селі Шевченкове. В день, коли я відвідала музей, там була виставка фотолистівок з зображеннями місць, де провів дитинство Тараса Шевченко. Фотограф- родич самого Шевченка.
І такі зустрічі в музеї проводяться часто.
Парк Сосновий бір- улюблене місце прогулянок місцевих і туристів з 1967 року. Він створений на території Черкаського Бору- найбільшого в Україні соснового масиву природнього походження. Це великий розкішний парк зі ставками, струмками, алейками, галявинами, унікальними рослинами.
Навіть студенти його перелічують в списку обов’язкових місць до відвідування в Черкасах. З оглядового колеса в парку можна побачити ще крутіший вигляд на Дніпро, ніж з Пагорба Слави. Один рік був віднесений до 7 чудес Черкащини.
З інших атракцій Черкас називають тропічну оранжерею Ангкор Ват, черкаський зоопарк і річковий порт.
Щоб спокійно відвідати основні атракції Черкас з заходом в музеї і коротким лежанням на пляжі, потрібно мінімум 3-4 дні.
Далі свою подорож можна продовжити Черкащиною, наприклад найбільшою дамбою через Дніпро в Золотоношу, про яку вже є стаття на блозі, до Кароля Шимановського в Камянку і Тимошівку і на Кропивницький або в бік Сміли, Тального і Умані.
Автор і редакція- Лєна Семенова
