Polskie ślady Czerkas. Na pewno Władysław Horodecki tu tworzył?

Czerkasy są tak oddalone od granicy z Polską, że mogłoby się wydawać, iż związki z Polską i językiem polskim tutaj nie istnieją albo bardzo słabe.

Jednakże to zupełnie nieprawda. Choć rzeczywiście są rzadsze i słabsze niż na zachodniej Ukrainie, to jednak są obecne.

Polonistyka na Uniwersytecie Narodowym im. Bohdana Chmielnickiego w Czerkasach

Po pierwsze, na głównym uniwersytecie w Czerkasach od 23 lat wykładany jest język polski, a studenci są przygotowywani do pracy jako poloniści i tłumacze. Przez cały ten czas liderką i filarem edukacji polskiej w mieście jest Lilia Potapenko, moja dobra znajoma i koleżanka.

Na jej zaproszenie, podczas wizyty w Czerkasach, wygłosiłam wykład dla jej studentów drugiego roku. Opowiadałam o możliwościach, jakie daje znajomość języka polskiego w dzisiejszym świecie, na przykładzie moich doświadczeń. Mówiłam o projektach edukacyjnych, na które można aplikować do różnych polskich fundacji, o mojej pracy jako przewodniczki dla Polaków po Kijowie oraz o polskojęzycznym blogu o Ukrainie „Ukraina w małym palcu”, który właśnie czytacie.

W mieście działa kilka prywatnych szkół języka polskiego, z których większość została założona przez absolwentów polonistyki Uniwersytetu Narodowego w Czerkasach. W ciągu lat wykształcono tu już kilkaset osób.

Polacy związani z Czerkasami i okolicami

Odwiedzając Muzeum Krajoznawcze w Czerkasach, aby lepiej poznać miasto i region, odkryłam wielu Polaków związanych z tym obszarem.

To m.in. kompozytor Karol Szymanowski z Tymoszówki pod Kamianką, antropolog i lekarz Izydor Kopernicki z Czyszówki na Zwinogrodczyźnie, chórmistrz Wasilij Zawadzki z Czehrynia, a także przedstawiciele „szkoły ukraińskiej” w polskiej literaturze – Seweryn Goszczyński i Józef Zaleski, którzy studiowali lub odwiedzali Humań.

Adam Mickiewicz, Juliusz Słowacki i Jarosław Iwaszkiewicz również przejeżdżali przez region czerkaski, odwiedzając Steblów, Tymoszówkę i Humań. Jednak to temat na osobne artykuły, a my skupmy się na samych Czerkasach.

Polskie dziedzictwo w Czerkasach

Polskie dziedzictwo miasta jest przede wszystkim reprezentowane przez dzieła znanego ukraińskiego architekta polskiego pochodzenia, Władysława Horodeckiego, znanego bardziej ze swoich arcydzieł w Kijowie: Domu z Chimerami, kościoła św. Mikołaja, Kenesy, Muzeum Sztuki i innych.

W Muzeum Krajoznawczym w Czerkasach poświęcono mu całą gablotę.

Budynki zaprojektowane przez Horodeckiego zdobią wiele miast w Ukrainie i przetrwały ponad sto lat.

W Czerkasach znajduje się sześć budynków przypisywanych Horodeckiemu:

1. Byłe gimnazjum żeńskie (obecnie Centrum Twórczości Dzieci i Młodzieży),

2. Byłe gimnazjum męskie (obecnie budynek Szkoły Muzycznej),

3. Byłe gimnazjum żydowskie (obecnie Szkoła Artystyczna im. Narbuta),

4. Były Bank Ludowy (obecnie redakcja gazety „Czerkaskij Kraj”),

5. Były hotel „Słowiański” (obecnie centrum biznesowe „Słowiański”),

6. Były Dom Szczerbiny (obecnie Urząd Stanu Cywilnego).

Jednak dokumentalne potwierdzenia autorstwa Horodeckiego istnieją jedynie dla gimnazjum żeńskiego i męskiego. Pozostałe budynki, choć przypisywane mu, oficjalnie pozostają w Rejestrze Zabytków Narodowych Ukrainy jako dzieła „nieznanego autora”.

Centrum Twórczości Dzieci i Młodzieży

83 tysiące rubli – właśnie taką zawrotną sumę przeznaczono na budowę gimnazjum żeńskiego. Był to pierwszy budynek w stylu modernistycznym w Czerkasach. Budowa trwała dwa lata.

Jednopiętrowy murowany budynek gimnazjum żeńskiego utrzymany jest w prostych formach neoklasycyzmu, jednak w dekoracjach dominują motywy secesyjne.

Przed wojną w gimnazjum uczyły się wyłącznie córki najbogatszych rodzin. Wychowanie miało charakter świecki, a nauczycielkami były absolwentki Instytutu Szlachetnych Panien, które stanowiły elitę Czerkas i całego powiatu.

Sytuacja zmieniła się w 1941 roku wraz z wybuchem wojny. Budynek stał się dla Niemców strategicznym punktem kontroli nad centrum Czerkas. W 1943 roku, dzięki działaniom starszego lejtnanta Czikowani i jego oddziału, udało się odzyskać gimnazjum. Na budynku umieszczono tablicę pamiątkową upamiętniającą to wydarzenie.

Po rewolucji gimnazjum żeńskie ponownie zaczęło pełnić funkcję placówki edukacyjnej, przekształcając się w zwykłą szkołę. Od 1985 roku mieścił się tu Pałac Pionierów i Uczniów. Obecnie budynek służy jako Centrum Twórczości Dzieci i Młodzieży, w którym co roku w kółkach zainteresowań uczestniczy ponad 2,5 tysiąca dzieci, a w masowych wydarzeniach organizowanych przez placówkę bierze udział około 15 tysięcy dzieci rocznie.

W 2021 roku na budynku Czerkaskiego Miejskiego Centrum Twórczości Dzieci i Młodzieży odsłonięto tablicę pamiątkową poświęconą znanemu architektowi Władysławowi Horodeckiemu.

W uroczystości wzięli udział burmistrz Czerkas Anatolij Bondarenko, konsul ambasady RP w Ukrainie Jacek Gocłowski, przedstawiciel Polskiego Centrum Kultury im. Karola Szymanowskiego Hennadij Liniewicz oraz mieszkańcy miasta.

Pod artykułem na stronie Rady Miejskiej Czerkas dotyczącym odsłonięcia tablicy pojawiła się fala negatywnych komentarzy mieszkańców. Ich treść była w dużej mierze słuszna – wielu wyrażało oburzenie, że piękną tablicę umieszczono na budynku wymagającym pilnego remontu, który z czasem grozi zawaleniem.

„Najpierw trzeba było wyremontować budynek, a potem wieszać tablicę”, „Ozdobili jedynie jedną ścianę, reszta budynku pozostała bez zmian. Po co ten patos?” – tego rodzaju komentarze dominowały pod artykułem.

Taki stan rzeczy tłumaczony jest brakiem oficjalnego statusu zabytku architektury, co uniemożliwia skierowanie funduszy na renowację.

Stary gmach Czerkaskiego Kolegium Muzycznego im. H. Artiemowskiego

Jak opowiadał Serhij Hannycki, w starym gmachu Kolegium Muzycznego im. H. Artiemowskiego pierwotnie mieściło się Pierwsze Męskie Gimnazjum Ministerialne.

Ten budynek architektoniczny wznosi się w centrum Czerkas na dnieprowskim wzgórzu nad Zamkowym Zjazdem. Powstał w 1891 roku na terenie posiadłości kupca Sokołowa jako Pierwsze Męskie Gimnazjum Ministerialne.

Rudolf Hammer, niemiecki inżynier, przyjaciel Horodeckiego, kierownik czerkaskiej cukrowni, członek rady miejskiej i aktywny działacz społeczny, zaproponował powierzenie projektu Władysławowi Horodeckiemu. Był on wówczas studentem Petersburskiej Akademii Sztuk Pięknych, odbywającym praktykę u architekta okręgu szkolnego w Kijowie, wojskowego inżyniera-podpułkownika Czokmarowa, jako jego asystent. Władysław już wtedy kilkakrotnie odwiedzał Czerkasy.

Budynek został zaprojektowany w stylu secesyjnym z elementami architektury neoromańskiej. W tamtym czasie gimnazjum miało dwa gmachy: w głównym znajdowały się klasy dla starszych uczniów, pokój nauczycielski i dyrekcja, zaś w drugim – sale lekcyjne dla młodszych uczniów.

„Studenci Czerkaskiego Kolegium Muzycznego rozpoczęli naukę w budynku dawnego Pierwszego Męskiego Gimnazjum Ministerialnego w 1969 roku. Obecnie to tzw. stary gmach placówki” – wspomina Serhij Hannycki.

Błękitny Pałac w Czerkasach

Za wizytówkę Czerkas uważa się budynek dawnego hotelu Słowiański, który mieszkańcy miasta nazywają Błękitnym Pałacem. Co ciekawe, historyczny kolor budynku nie był błękitny, lecz raczej żółtawy, ponieważ cegła użyta do jego budowy miała żółty odcień.

W 2024 roku przywrócono mu historyczny żółty kolor. Większości mieszkańców nie spodobała się ta zmiana, gdyż przywykli do błękitnej elewacji.

Budynek powstał pod koniec XIX wieku, jednak dokładna data nie jest znana, podobnie jak tożsamość architekta. Według pogłosek zaprojektował go i wybudował Władysław Horodecki dla Afanasija Szczerbiny. Później przekazał go Skorynie, który otworzył tam hotel.

Istnieje legenda związana z wizytą w Czerkasach kanadyjskiej Ukrainki, potomkini znanych mecenasów Symyrenków – Tatiany Symyrenko. Według legendy, zobaczywszy budynek, wykrzyknęła: To przecież Horodecki!

Pałac łączy dwa style – modernizm i neogotyk, jednak wielokrotne przebudowy sprawiły, że pierwotny wygląd został w dużej mierze zmieniony.

Na pierwszym piętrze mieścił się hotel, na parterze znajdowały się sklep zegarmistrza Zeigera oraz cukiernia Konstantynopol, uważana za najlepszą w Czerkasach. Po rewolucji 1917 roku władze radzieckie przemianowały hotel na Dnipro i otworzyły tam kawiarnię, kancelarię notarialną oraz kilka urzędów. Planowano jego renowację, ale w czasach pierestrojki z braku środków prace przerwano. Renowację ukończono dopiero w 1998 roku.

Obecnie w budynku mieści się centrum biznesowe Słowiański.

Szkoła Artystyczna im. Narbuta

„Budynek powstał w latach 1910-tych według projektu architekta W. W. Horodeckiego. Mieściło się w nim żydowskie gimnazjum” – tak zaczyna się napis na tablicy informacyjnej zawieszonej na gmachu szkoły artystycznej.

Później znajdował się tu hotel. Obecnie w salach, gdzie odpoczywali goście, ustawione są sztalugi i martwe natury. Nauki plastyczne pobiera tu około 500 uczniów. Kominki zachowały się z dawnych czasów, ale nie były używane przez około pół wieku.

„Pracuję tu już od 15 lat. Zostałam w tej klasie. Dzieci po wejściu zawsze pytają, czy kominek nadal działa” – dzieli się pani wicedyrektor.

Serhij Hannycki uważa, że budynek mógł być oficyną gmachu, który stał w pobliżu, a mianowicie gimnazjum Samojłowskiej. Właścicielem tej nieruchomości był N. Miroszniczenko, właściciel cegielni.

Budynek Banku Publicznego

Ten budynek został wzniesiony dla jednego z pierwszych banków w Czerkasach. Jego utworzenie sfinansowały różne warstwy społeczne miasta, przeznaczając na to 50 000 rubli. Koszt budowy samego gmachu wyniósł 19 000 rubli.

Rok budowy wskazują liczby na fasadzie: „1864–1914”. O przeznaczeniu budynku informuje litera „L” również umieszczona na fasadzie – upamiętnia 50-lecie banku.

Autorstwo projektu przypisuje się Horodeckiemu, jednak nie zostało to potwierdzone.

W czasach radzieckich na parterze mieściły się zakłady cynkografii i drukarnie, które używały szkodliwych materiałów. Z tego powodu warsztaty przeniesiono, a w latach 60. budynek stał się centrum duchowym miasta – tu tworzył znany poeta Wasyl Symonenko.

Obecnie znajduje się tu jego muzeum oraz redakcja lokalnej gazety „Czerkaski Kraj”.

Czerkaski Urząd Stanu Cywilnego

Jednym z najbardziej rozpoznawalnych i najpiękniejszych budynków w Czerkasach jest Dom Szczerbiny, w którym obecnie mieści się urząd stanu cywilnego. Data jego budowy również nie jest znana, ale przypuszcza się, że powstał pod koniec XIX lub na początku XX wieku.

Autorem projektu również może być Horodecki, choć brakuje dowodów.

Rezydencja została zbudowana dla inżyniera i członka rady miejskiej Czerkas, Afanasija Szczerbiny, który mieszkał w niej krótko. Do 1912 roku budynek wynajmowano powiatowej administracji ziemskiej, a od 1919 roku mieściły się tam różne instytucje miejskie i organy partyjne. W czasach radzieckich budynek pełnił różne funkcje – znajdował się tam Dom Pionierów, policja i organy Komsomołu.

Obecnie rezydencja ma zmieniony wygląd, ponieważ w czasach radzieckich zmieniono główną fasadę, zlikwidowano ogród zimowy i fontannę wewnątrz budynku (obecnie znajduje się tam sala uroczystości), a na miejscu wysokiego budynku mieszkalnego obok rezydencji znajdował się dawniej dom dla służby.

Sama budowla była wcześniej biała, jednak po rekonstrukcji i pracach remontowych w latach 2010–2011 Pałac Ślubów pomalowano na żółto, a dla efektu dodano wieczorne oświetlenie.

W 2015 roku obiekt znalazł się w pierwszej dziesiątce najpiękniejszych USC na Ukrainie.

Oprócz Czerkas na terenie obwodu czerkaskiego Horodecki zbudował gimnazjum w Humaniu, szpital, gorzelnię we wsi Moszny pod Czerkasami oraz rektyfikatornię we wsi Bajbuzy w pobliżu Moszn.

Autor i redakcja- Lena Semenowa

Wersja ukraińska

Черкаси знаходяться так далеко від кордону з Польщею, що здається, зв’язків з Польщею і польською мовою тут не мало би бути.

Але це зовсім не так. Хоча вони дійсно рідші і слабкіші, ніж зв’язки Західної України.

Полоністика в Черкаському Національному Університеті імені Богдана Хмельницького.

По-перше, в головному ВНЗ міста Черкаси вже 23 роки викладається польська мова і готуються спеціалісти-полоністи і перекладачі. Весь цей час флагманом і лідером польської освіти міста є Лілія Потапенко, моя хороша знайома і колега.

На запрошення пані Лілії, з якої ми разом здавали іспит на сертифікат зі знання польської мови на рівень С1 в Миколаєві, під час свого візиту до Черкас, я прочитала лекцію її студентам 2-го курсу. Розказала про можливості, які дає знання польської мови в сучасному світі, на власному прикладі. Про освітні проєкти, на які можна подаватися до різних польських Фундацій, про свою роботу гідом для поляків по Києву, про цей польськомовний блог про Україну „Ukraina w małym palcu”, який ви читаєте.

В місті є кілька приватних мовних шкіл польської мови, більшість з яких започатковані випускниками полоністики Черкаського Національного Університету, яких за ці роки випустилось вже кілька сотень.

Відвідавши Обласний Краєзнавчий музей в Черкасах, для загального уявлення про місто і область, я знайшла багато поляків, пов’язаних з областю. Це і композитор Кароль Шимановський з Тимошівки під Кам’янкою, і антрополог і лікар Ісидор Коперницький з села Чижівка на Звенигородщині, і хоровий диригент Василь Завадський з Чигирина, і представники «української школи» в польській літературі Северин Гощинський і Юзеф Залеський, що вчилися або бували в Умані. Адам Міцкевич, Юліуш Словацький і Ярослав Івашкевич теж бували проїздом на Черкащині, в Стеблеві, Тимошівці і Умані. Але це все тема окремих статей, а нас цікавить саме місто Черкаси.

Польська спадщина міста Черкаси головним чином представлена витворами відомого українського архітектора польського походження Владислава Городецького, який більш відомий своїми шедеврами в Києві: Будинком з Химерами, Миколаївським костелом, Кенасою, Художнім Музеєм, тощо.

В Краєзнавчому музеї Черкас йому присвячена ціла вітрина.

Будинки, створені архітектором Владиславом Городецьким прикрашають не одне місто в Україні та пережили понад століття. Зазвичай, якщо ви бачите неймовірної краси і стилю будівлю, можна сміливо допускати, що автором є саме Городецький. І часто ви будете праві.

Черкасам теж повезло.

На запрошення свого друга, керуючого Черкаським цукрорафінадним заводом, члена Черкаської Думи Рудольфа Гаммера, Владислав Городецький приїздить до Черкас.

За словами історика-краєзнавця з Черкас Сергія Ганницького, у Черкасах налічується шість будівель, авторство яких приписують архітектору:

1. Колишня жіноча гімназія (зараз Центр дитячої та юнацької творчості)
2. Колишня чоловіча гімназія ( зараз корпус Музичного училища)
3. Колишня єврейська гімназія ( зараз Художня школа Нарбута)
4. Колишній Громадський банк ( зараз редакція газети «Черкаський край»)
5. Колишній готель «Слов’янський» ( зараз бізнес-центр Слов’янський)
6. Колишній Будинок Щербини ( зараз РАЦС)

” Якщо про чоловічу гімназію можна прочитати в архіві, про жіночу гімназію у Київському архіві, то по іншим будівлям –  білі плями. Немає підтверджень документальних, чи дійсно належить будівля художньої школи Нарбута, як і Блакитний палац, Громадський банк і Будинок Щербини авторству Владислава Городецького. Тобто саме час для дослідження»- каже дослідник Ганницький.

Це значить, що тільки старий корпус Музичного училища (колишньої чоловічої гімназії) і приміщення Центру дитячої творчості (колишньої жіночої гімназії) – це будівлі, які підтверджені документально, що є творіннями Городецького. Решта- можливо, але підтверджень нема.

Згідно з Реєстром національних пам’яток України, всі ці будівлі зазначені “збудованими невідомим автором”. Тому всі міські архітектори та любителі старовини мають про що сперечатися.

І ці будівлі дійсно, найкрасивіші в Черкасах!

Центр дитячої та юнацької творчості

83 тисячі рублів – саме таку фантастичну суму на той час спрямували на будівництво жіночої гімназії. Це перша будівля зведена в стилі модерн у Черкасах. Її збудували за два роки.

Двоповерховий мурований будинок жіночої гімназії витриманий в чітких формах неокласицизму, але разом із тим у декорі переважають „модернові” мотиви.

До війни у гімназії навчалися тільки доньки найбагатших родин. Виховання було світським. Викладачами були випускниці інституту благородних дівиць. Саме вони і були елітою Черкас і повіту.

Ситуація змінилася у 1941-му, коли в місто прийшла війна. Ця будівля стала для німців місцем, що давало можливість контролювати центр Черкас. Повернути окуповану колишню жіночу гімназію у 1943-му зміг старший лейтенант Чіковані зі своїм загоном. Щоб засвідчити це, на будинку встановили меморіальну дошку.

Знову стати освітнім закладом “жіноча гімназія” змогла у пореволюційні часи. Тоді тут була звичайна школа.

З 1985 року – це палац піонерів та школярів. Нині тут Центр дитячої та юнацької творчості, де понад 2,5 тисячі дітей щорічно навчаються в дитячих творчих гуртках, а кількість дітей, залучених до участі в масових заходах, досягає 15 тисяч в рік.

На будівлі Черкаського міського Центру дитячої та юнацької творчості в 2021 році відкрили меморіальну дошку відомому архітектору Владиславу Городецькому.

У відкритті брали участь міський голова Черкас Анатолій Бондаренко, радник консула посольства Республіки Польща в Україні Яцек Гоцловський, представник Польського культурного центру імені Кароля Шимановського Геннадій Лінєвич, громадськість.

Під статтею про відкриття дошки на сторінці Черкаської міської ради пішов шквал негативних коментарів від місцевих жителів. Характер коментарів я вважаю справедливим: в основному всі обурювалися, що гарну дошку повісили на будинок без ремонту, який скоро розвалиться.

«Перш ніж відкривати дошку, треба було відреставрувати приміщення», «Прикрасили лише одну стіну, де прикріпили дошку, а решта будинку без змін. Навіщо цей пафос?»- такого роду коментарі буквально лилися під статтею.

Але такий стан виправдовують тим, що нині у будівлі немає офіційного статусу пам’ятки архітектури, відповідно кошти на реставрацію не спрямовують.

Старий корпус Черкаського музичного коледжу імені Гулака Артемовського

Як розповів Сергій Ганницький, у старому корпусі музичного коледжу ім. Гулака-Артемовського раніше розташовувалася Перша міністерська чоловіча гімназія.

Ця архітектурна споруда височіє в центрі Черкас на дніпровському пагорбі над Замковим узвозом. Будинок побудували на території садиби купця Соколова у 1891 році, як першу міністерську чоловічу гімназію.

Німець Рудольф Гаммер, друг Городецького, інженер, керуючий черкаським цукровим заводом, член міської думи і активний громадський діяч запропонував доручити будівництво Владиславу Городецькому, який на той момент був студентом Петербурзької академії мистецтв і проходив практику при архітекторі Київського учбового округу військовому інженер-підполковнику Чекмарьову на посаді його помічника. Владислав уже тоді декілька разів бував у Черкасах.

Будівлю створено у стилі модерн з використанням елементів неороманської архітектури. Того часу гімназія мала два корпуси. У головному розташовувались навчальні класи для старших гімназистів, кімната викладачів та дирекція закладу. Другий корпус призначався для навчання молодших учнів.

„Студенти Черкаського музичного училища розпочали у будівлі колишньої Першої міністерської гімназії навчальний 1969 рік. Тепер це так званий “старий корпус” закладу”, – розповів Сергій Ганницький.

Блакитний палац у Черкасах

Візитівкою Черкас прийнято вважати будівлю колишнього готелю „Слов’янський”, який черкасці звикли називати „Блакитний палац”. Що цікаво — історичний колір будинку не блакитний, а швидше жовтий, оскільки черкаська цегла мала жовтуватий колір.

В цьому, 2024 році, відновили його історичний жовтий колір. Але більшості не подобається ця зміна, бо звикли всі до блакитного.

Збудований він був наприкінці 19 століття, однак точної дати невідомо, як невідомо і хто архітектор. За чутками спроєктував та збудував його архітектор Владислав Городецький для Афанасія Щербини. Згодом він здав його Скорині, який вже і відкрив там готель.

Існує міф, який пов’язаний з приїздом до Черкас української канадки, яка є нащадком відомих меценатів Симиренків – Тетяни Симиренко. За легендою, побачивши споруду, вона вигукнула – „Так це ж Городецький!”.

Поєднує палац одразу два стилі – модерн та неоготику, однак будинок кілька разів підлягав реконструкції, тому від оригіналу мало що збереглось.

Готель розміщувався на другому поверсі, а на першому були магазин годинників Зейгера та кондитерська „Константинополь”, яку вважали найкращою в Черкасах. Після революції 1917 року радянська влада перейменувала готель у „Дніпро”, а також організувала тут кав’ярню, приймальню нотаріуса і кілька держустанов. Надалі будівлю планувалося реставрувати, але в часи „перебудови” через нестачу коштів вона була зупинена. Реставрація була завершена в 1998.

Зараз в цьому приміщенні бізнес-центр «Слов’янський».

Художня школа Нарбута

«Будинок побудований у 1910-х роках за проектом архітектора В.В. Городецького. У ньому розміщувалася єврейська гімназія»- так починається напис на інформаційній таблиці, що висить на художній школі.

Пізніше тут був готель. Зараз у залі, де відпочивали гості, стоять мольберти та натюрморти. Тут образотворчому мистецтву навчаються біля 500 учнів. Каміни залишилися із тих часів. Однак ними не користувалися близько пів століття.

„Я вже тут багато років працюю – 15 років. Я залишилася працювати у цьому класі. У дітей перша реакція – вони приходять, починають питати чи вона уже працює”- ділиться заступниця директора, яка працює в класі з гарною старовинною піччю вже 15 років.

Сергій Ганницький вважає, що приміщення могло бути флігелем будівлі, що стояла поруч , а саме гімназії Самойловської. Власником цієї будівлі був Н. Мирошниченко, який володів цегельнею.

Будівля Громадського банку

Цю будівлю звели для одного з перших банків у Черкасах. До його створення причетні різні верстви населення Черкас, які тоді на його створення віддали 50 000 рублів, а будівництво самої будівлі обійшлось у 19 000 рублів.

Про рік будівництва зазначають цифри на фасаді будівлі, а саме „1864–1914”, а про призначення будівлі можна дізнатись за літерою „L”, яка також знаходиться на фасаді – це означало те, що будинок збудували на честь 50-річчя установи банку.

Авторство будинку приписують Городецькому, однак цей факт досі не доведений.

У радянські часи на першому поверсі тут розміщувався цех цинкографії та друкарні, які використовували шкідливі для будівлі матеріали. Тому ці цехи були вивезені з приміщення і вже у 60-х роках воно будівля стала духовним центром Черкас, адже саме тут працював відомий поет Василь Симоненко. Нині ж тут розташований музей Василя Симоненка, а також редакція однієї з місцевих газет «Черкаський край».

Черкаський РАЦС

Однією із найбільш впізнаваних і найкрасивіших архітектур Черкас є Будинок Щербини, в якому наразі розмістився місцевий РАЦС. Дата його зведення також невідома, однак можна припустити, що збудований він був наприкінці 19-го- початку 20-го століття.

Архітектором також вважають Городецького, однак ця версія недоведена.

Особняк будувався для черкаського інженера та члена міської думи Афанасія Щербини, який прожив у будинку недовго.

До 1912 року будинок передали в оренду повітовому земському управлінню, а з 1919 року там знаходились різні міські установи та партійні органи. За радянських років тут був і Будинок піонерів, і поліція, і комсомольські органи.

Наразі особняк має видозмінений вигляд, адже у радянські часи був змінений головний фасад, знесений зимовий сад і фонтан всередині будинку (наразі там урочиста зала), а на місці зведеної високоповерхівки, що поруч з особняком, раніше розташовувався будинок прислуги.

Сама будівля раніше була білого кольору. Проте після реконструкції та ремонтних робіт  2010- 2011 років Палац одружень перефарбували в жовтий, а для ефектної прикраси додано вечірнє освітлення.

У 2015 році він увійшов до десятки найкрасивіших РАЦСів України.

Крім Черкас на Черкащині Городецький збудував гімназію в Умані, лікарню, ґуральню у селі Мошни під Черкасами,  ректифікаторню у селі Байбузи біля Мошнів.

Автор і редакція- Лєна Семенова