Horenka – wieś na Ukrainie, położona na północnych przedmieściach Kijowa, w gminie Hostomel, rejon buczański, obwód kijowski, około 20 km od stolicy. Liczba mieszkańców – ok. 5000 osób.
Na południu wieś graniczy z Kijowem (osiedlem Puszcza-Wodycia), a na północy – z miasteczkiem Hostomel.
Po raz pierwszy wspomniana została w 1760 roku jako uroczysko należące do klasztoru Kijewo-Mieżygirskiego, a w 1765 – jako chutor liczący 21 mieszkańców. W 1838 roku wzmiankowana była jako osada z foluszem na rzece Horenka.
Historyk Ł. Pohylewycz w 1869 roku opisał Horenkę jako osadę nad rzeką Koturka z 189 mieszkańcami, spośród których część stanowili kijowscy mieszczanie; podał przy tym dwie nazwy – Horjanka i Papirnia.
Według badań językoznawcy Iwana Żelezniaka, słowo kotor ma indoeuropejskie pochodzenie i oznacza strumień, potok lub rów. Rzeka Kotur jest najczęściej wzmiankowana w dokumentach z XVI–XIX wieku, m.in. w przywileju króla polskiego Zygmunta I, gdzie występuje jako Kotor i Horenka.
W 1923 roku teren ten włączono w granice Kijowa, jednak w tym samym roku ponownie go wydzielono. Wchodził w skład kijowskiego pasa podmiejskiego, a od 1937 roku – rejonu kijowsko-świętoszyńskiego obwodu kijowskiego.
Do Horenki można dojechać z metra Nywki marszrutką nr 719. Ja jechałam inną trasą – od metra Akademmisteczko do zjazdu z szosy hostomelskiej przy sklepie „Fora”, marszrutką w kierunku Dymera (można też każdą marszrutką do Buczy lub Irpienia).
Latem kijowian przyciągają tu stawy na rzece oraz zalany gliniany kamieniołom „Błękitne Jezioro”, nad którego brzegiem zorganizowano strefę wypoczynku. Jezioro cieszy się popularnością również wśród nurków.
W Horence kręcono niektóre odcinki znanego przed wojną ukraińsko-rosyjskiego serialu rodzinnego „Swaci” («Свати»), którego producentem był obecny prezydent Ukrainy Wołodymyr Zełenski i jego studio Kwartał 95. Dom z „Swatów” był swoistą atrakcją wsi. Podczas działań wojennych został uszkodzony, lecz później odbudowany.
W 2022 roku Horenka stała się najbardziej zniszczoną wsią Kijowszczyzny.
Według danych ONZ zniszczenia objęły prawie 80% terytorium miejscowości.
Rosjanie niszczyli Horenkę celowo, m.in. ostrzałami z „Gradów”. Ci, którzy nie zdążyli na czas wyjechać, spędzili te straszne dni w piwnicach. Nie mieli prądu, gazu ani centralnego zaopatrzenia w wodę.Ewakuację z wioski zorganizowali miejscowi wolontariusze – ośmioma samochodami dziennie wywozili do 50 osób. Udało się uratować od 600 do 1000 osób. Dokładna liczba nie jest znana, ponieważ nie prowadzono żadnej rejestracji.
Na dzień 27 marca 2022 roku w wyniku ataków rosyjskich w Horence 123 domy spłonęły doszczętnie. Cała infrastruktura miejscowości została zniszczona. W skutek ostrzałów zginęła ludność cywilna, lecz dokładnej liczby ofiar nie ustalono.
Obecnie prawie wszystkie domy zostały odbudowane. Miejscами na ogrodzeniach nadal widać ślady po kulach – ciche przypomnienie o wojnie.
Zniszczona pozostaje fabryka odzieżowa przy ulicy Sadowa, na której murze znajdował się mural kalifornijskiego artysty działającego anonimowo pod pseudonimem Bandit.
Przedstawiał on gimnastyczkę z protezą nogi.
Bandit stworzył 11 prac wspierających Ukraińców – m.in. w Charkowie, Buczy, Iziumie i Borodziance. Styl i tematyka jego dzieł przypominają prace Banksy’ego na Kijowszczyźnie, w tym słynny wizerunek gimnastyczki w Irpieniu.
Przy tej samej ulicy Sadowej, na zniszczonym w wyniku rosyjskich ostrzałów w 2022 roku budynku pod numerem 21, aż do 2024 roku znajdował się mural „Stary człowiek kąpiący się w wannie” autorstwa znanego brytyjskiego artysty ulicznego Banksy’ego.
Na dokumentalnym nagraniu w YouTube wyraźnie widać, że mural znajdował się na parterze pięciopiętrowego budynku. Miejscowy mieszkaniec, występujący na tle malowidła, opowiada, jak widział samego Banksy’ego przy pracy.
Jednak pod zaznaczonym na mapie adresem Sadowa 21 widnieje zrujnowany parterowy dom, dlatego dokładne miejsce lokalizacji dzieła pozostaje niejasne.
W 2024 roku – zgodnie z informacją prasową Gminnej Administracji Wojskowej w Hostomlu – mural został zdemontowany. Planowana jest jego konserwacja, by zachować odpowiedni wygląd. Demontażu dokonali specjaliści Narodowego Naukowo-Badawczego Centrum Konserwacji Ukrainy.
„Nie można było zostawić dzieła w takim stanie. Pojawiały się zacieki, grzyby, kondensacja od słońca i wody – wszystko to wpływało negatywnie na zachowanie każdego dzieła sztuki, także graffiti” – powiedziała Olha Pryłypko, zastępczyni szefowej GSWA.
Jej zdaniem, w przyszłości to dzieło sztuki będzie przypominać o wojnie i wydarzeniach, które rozegrały się w obwodzie kijowskim. Udało się je zdemontować, choć było już uszkodzone. Wszystkie fragmenty zostały zachowane. W administracji zaznaczono, że w przyszłości zostanie opracowany program renowacji muralu, by utrzymać jego dobry stan i umożliwić dalszą prezentację.
Gdzie obecnie znajduje się to dzieło – nie wiadomo; słyszałam, że w budynku policji.
Horenka graniczy od południa z Puszczą-Wodycą, więc łatwo tam dojść nawet pieszo i połaczyć z wycieczką po Puszczy (artykuł o niej jest na blogu).
Swoją wycieczkę po Horence zakończyłam właśnie w Puszczy, skąd wsiadłam do legendarniego tramwaju nr 12, którym wróciłam do Kijowa.
Autor i redakcja – Lena Semenowa
Wersja ukraińska
Горенка- найбільш знищене рашистами село Київщини. Слідами Маршруту пам’яті деокупованої Київщини.
Го́ренка — село в Україні, у північному передмісті Києва, у Гостомельській селищній громаді Бучанського району Київської області за 20 км від Києва. Населення — 5000 осіб.
На півдні село межує з Києвом (селищем Пуща-Водиця), на півночі — з селищем Гостомель.
Вперше згадане 1760 як урочище у володінні Києво-Межигірського монастиря, 1765 — як хутір з населенням 21 чоловік, 1838 — як селище із сукновальнею на річці Горенка.
Історик Похилевич описав 1869 Горенку як селище на річці Котурка з населенням 189 чоловік, частину яких складали київські міщани, при цьому подав його під двома назвами — Горянка і Папірня. За дослідженням філолога І. Желєзняк, слово «котор» — індоєвропейського походження й означає струмок, потік, канаву. Найчастіше Котур згадується в документах 16—19 ст., зокрема в грамоті польського короля Сигізмунда І річка фігурує як Котор і Горенка.
1923 року місцевість включено в межі Києва, того ж року відокремлено від міста. Входила до Київської приміської смуги, з 1937 у складі Києво-Святошинського району Київської області.
Добратися до Горенки можна з метро Нивки маршруткою 719. Я їхала іншим шляхом, від метро Академмістечко до повороту з Гостомельського шосе біля Фори маршруткою на Димер (можна їхати будь-якою Бучанською чи Ірпінською маршруткою).
Влітку столичних відпочивальників приваблюють тут ставки на річці та затоплений глиняний кар’єр Блакитне озеро, на березі якого організована зона відпочинку. Озеро користується популярністю у дайверів.
В Горенці знімалися деякі епізоди відомого до війни сімейного українсько-російського серіала «Свати», продюсером якого був нинішній президент України Володимир Зеленський і його студія «95 квартал». Будинок «Сватів» був своєрідною пам’яткою села. Під час бойових дій був пошкоджений і відбудований.
В 2022 році Горенка стала найбільш зруйнованим селом Київщини.
За даними ООН, пошкодження спостерігалися майже на 80% території населеного пункту.
Росіяни знищували Горенку цілеспрямовано, в тому числі із „Градів”.
Люди, які не встигли вчасно виїхати, провели ці страшні дні у підвалах. У них не було ні електрики, на газу, ні централізованого постачання.
Евакуацію з села організовували місцеві волонтери. Вісьмома машинами за день вивозили до 50 осіб. Вдалося врятувати від 600 до 1 000 осіб. Точна кількість невідома, оскільки ніякої реєстрації не було.
Станом на 27 березня 2022 року у Горенці, внаслідок атак рашистів, 123 будинки згоріли дотла. Повністю знищена інфраструктура населеного пункту. Внаслідок обстрілів рашистських військ у Горенці гинуло цивільне населення. Точна кількість загиблих не встановлена.
Зараз майже всі будинки відбудовані. Подекуди по пошкоджених кулями парканах ще видно наслідки війни.
Знищеною залишається швейна фабрика на вулиці Садова з муралом каліфорнійського художника, який працює анонімно під ніком Bandit.
Художник зобразив гімнастку з протезом ноги.
Bandit намалював 11 робіт на підтримку українців, зокрема у Харкові, Бучі, Ізюмі, Бородянці. Стиль виконання та тема роботи нагадує роботи Бенксі на Київщині, зокрема зображення гімнастки в Ірпені.
На цій же вулиці Садовій, на знищеному внаслідок російських обстрілів у 2022 році будинку під номером 21, до 2024 року був мурал „Старий купається у ванній» відомого британського вуличного художника Бенксі . Щоправда, з документального відео на ютубі мурал Бенксі чітко видно, що містився він на першому поверсі п’ятиповерхівки. У відео місцевий житель розповідає на фоні мурала, як він бачив самого Бенксі в процесі роботи над муралом.
Але під адресою Садова 21 на карті розташований зруйнований одноповерховий будинок. Тому де точно він був, поки незрозуміло.
У 2024 роботу за даними пресслужби Гостомельської селищної військової адміністрації демонтували. Малюнок планують реставрувати, щоб зберегти його належний вигляд. Демонтаж графіті провели фахівці Національного науково-дослідного реставраційного центру України.
„Залишати в такому стані роботу неможливо. Йдуть рецидиви, йдуть зараження грибами, конденсат, який відбувається від попадання сонця, води і все інше. Це негативно впливає на стан збереженості будь-якого твору мистецтва, в тому числі і графіті”, — сказала заступниця начальника ГСВА Ольга Прилипко. За її словами, надалі цей твір мистецтва буде нагадуванням про війну, про ті події, які відбувалися в Київській області. Роботу вдалося демонтувати, адже вона була пошкоджена. Всі фрагменти зберегли.
У селищній адміністрації зауважили, що надалі планується розробити програму реставрації малюнку. Це зроблять для підтримки її належного вигляду та подальшої презентації.
Де саме цей мурал зараз, мені не відомо, кажуть, що в будинку поліції.
Горенка межує на півдні з Пуще-Водицею, тож з неї легко можна дістатися туди навіть пішки і поєднати з екскурсією Пущею (про Пущу є стаття на цьому блозі). Свою прогулянку Горенкою я закінчила якраз в Пущі, сівши на легендарний 12 трамвай, яким доїхала до Києва.
Автор і редакція- Лєна Семенова
