Skansen, czyli muzeum pod otwartym niebem – nieoficjalna nazwa Muzeum Architektury Ludowej i Życia Codziennego Naddnieprza Środkowego w Perejasławiu. Dojazd z centrum Perejasławia jest możliwy taksówką, jadąc obwodnicą wokół miasta. Jednak znając drogę, można spokojnie dojść pieszo z centrum miasta przez most i ścieżki – zajmie to nie o wiele więcej czasu, co przejazd okrężną drogą.
W muzeum prezentowane jest życie ukraińskiej wsi Naddnieprza Środkowego z końca XIX i początku XX wieku, a także budowle i stanowiska archeologiczne od czasów późnego paleolitu po epokę Rusi Kijowskiej. Na obszarze 30 hektarów znajduje się 13 muzeów tematycznych, które stanowią organiczne rozwinięcie muzeum-wioski. Muzeum zapoznaje zwiedzających z kulturą ludową, architekturą, twórczością, zwyczajami i obrzędami Ukraińców Naddnieprza Środkowego. Będzie ono szczególnie interesujące dla osób poznających ukraińską kulturę i życie codzienne.
Skansen znajduje się przy ulicy o pięknej, historycznej nazwie – Litopysna (Kronikarska).
Zwiedzanie skansenu może zająć 2-3 dni, ponieważ niektóre muzea są otwarte jednego dnia, a inne – kolejnego. Jeśli opiekun muzeum zachoruje, obiekt może być zamknięty przez kilka dni. Dlatego, aby zobaczyć wszystkie muzea, warto zaplanować minimum 2, a najlepiej 3-4 dni.
Muzeum zorganizowane jest w porządku chronologicznym – podczas zwiedzania stopniowo przemieszczamy się w czasie.
Wśród muzeów tematycznych znajdują się: Muzeum Obrzędów Ukraińskich, Muzeum Historii Ukraińskiej Cerkwi Prawosławnej, Muzeum Ukraińskiego Ręcznika, Muzeum Historii Pszczelarstwa Naddnieprza Środkowego, Muzeum Mikołaja Benardosa, Muzeum Sztuki Dekoracyjno-Użytkowej Kijowszczyzny, Muzeum Kosmosu, Muzeum Transportu Lądowego Naddnieprza Środkowego, Muzeum „Stacja Pocztowa”, Muzeum Chleba, Muzeum Szolema Alejchema, Muzeum Pamięci Regionu Poleskiego.
Podstawą ekspozycji są zabytki z zatopionych wsi Perejasławszczyzny podczas budowy Zbiornika Kaniowskiego, zebrane i ocalone przez założyciela muzeum, Mychajła Sikorskiego.
Zwiedzanie rozpoczęliśmy od początków historii: zobaczyliśmy kamienne posągi scytyjskie i połowieckie, przywiezione z południa Ukrainy, stele oraz pierwotne mieszkania.
Antropomorficzne stele – pierwsze monumentalne kamienne przedstawienia człowieka, związane głównie z obrzędami pogrzebowymi sprzed naszej ery.
Mieszkanie z XI wieku – jednokomorowa półziemianka o wymiarach 4×4 m z piecem glinianym, drewnianą podłogą, która pokrywała jamę na zboże, w centrum – stół wykonany z dębowego pnia. Było to typowe mieszkanie dla dzielnic rzemieślniczych dawnego Perejasławia.
Połowieckie sanktuarium z XII-XIII wieku – prostokątne zagłębienie z wapienia, w którego centrum stoją kamienne posągi: dwie kobiece i jedna męska.
Ekspozycja zawiera także:
– zagrodę rzemieślnika z Kijowa z X wieku, zrekonstruowaną na podstawie dwóch odnalezionych budynków – mieszkalnego i gospodarskiego – otoczonych wysokim parkanem. Fragment ulicy rzemieślniczej na Podolu w Kijowie odnaleziono podczas budowy metra w 1973 roku. Archeolodzy mogli przebadać tylko jedno podwórze, którego rekonstrukcję można zobaczyć w muzeum.
– jedno z czterech stanowisk pierwotnych ludzi znalezionych w Dobraniczówce w regionie Jahotyna.
– kopia Światowida ze Zbrucza, wykonana z szamotu, której oryginał przechowywany jest w Muzeum Archeologicznym w Krakowie.
Ekspozycja muzeum obejmuje zagrody z wnętrzami typowymi dla różnych grup społecznych i zawodów:
Zagrody duchownego, garncarza, garbarza, bednarza, grzebieniarza, tkacza, olejarza, stolarza, znachorki.
Zagrody w zależności od zamożności: bezrolnego chłopa, wdowy, ubogiego, średniozamożnego chłopa, bogatego chłopa, bogatego chłopa-przemysłowca.
Repliki budynków użyteczności publicznej to m.in.: kościoły, szkoła parafialna, spichlerz, wiejska gmina.
Cerkiew św. Jana Teologa – najstarszy przykład budowli epoki kozackiej w Ukrainie.
Dzwonnica z połowy XVIII wieku – trójkondygnacyjna budowla z galerią wokół dolnego poziomu, przeniesiona z wsi Buszowe w regionie kijowskim.
Na dziedzińcu kozackim odtworzono nekropolię z 67 kamiennymi i drewnianymi krzyżami z XVIII-XIX wieku.
Cerkiew świętego Georgija – cerkiew z miejscowości Andruszi w pułku perejasławskim, zabytek architektury o znaczeniu narodowym. Zbudowany ze środków lokalnej społeczności w 1768 roku.
Wnętrze cerkwi zdobią ikony z końca XIX i początku XX wieku. Oryginalny ikonostas został w czasach radzieckich wywieziony do Ermitażu, dlatego muzeum dobrało podobny drewniany, rzeźbiony ikonostas z XIX wieku, a także bogatą kolekcję starych ikon, rzeźbiony drewniany analogion oraz zbiór drewnianych i metalowych krzyży.
Przedstawiono tu również dwór proboszcza, karczmę, wiejską administrację – organ samorządu wiejskiego, a także kozacką załogę (fortecę) – fortyfikację kozacką, pełniącą funkcję strażniczą na granicach terytoriów kozackich i państwowych.
W architekturę skansenu harmonijnie wkomponowało się 15 wiatraków, które służyły jako młyny do mielenia zboża, stępowe do produkcji kasz oraz folusze. W miejscu, gdzie dziś stoją wiatraki, wcześniej znajdował się cmentarz żydowski, o którym przypomina pamiątkowa płyta. Skansen rozbudowywano stopniowo, aż objął teren cmentarza i go wchłonął.
Według lokalnych historyków właśnie tutaj pochowany jest Meir Blinken (1879–1915) – ukraińsko-amerykański pisarz żydowskiego pochodzenia, pradziadek obecnego sekretarza stanu USA Antony’ego Blinkena.
Ewentualne miejsce pochowku pradziada Antony’ego Blinkiena. Foto autora
Sam Antony Blinken nigdy tu nie był, ale uważam, że potencjał turystyczny tego miejsca można rozwijać.
Tematyczne muzea skansenu
1. Muzeum ukraińskich obrzędów i zwyczajów
Muzeum otwarto podczas obchodów Zielonych Świątek w 1989 roku.
Pierwsza sala zawiera eksponaty ilustrujące zwyczaje naszych przodków z okresu przedchrześcijańskiego. W drugiej sali można zobaczyć „przebierańców”, którzy odwiedzali gospodarzy podczas świąt Bożego Narodzenia, składając życzenia z okazji narodzin Jezusa Chrystusa. Kolejne ekspozycje przedstawiają obchody świąt takich jak Jordanu, Wielkanocy, Zielonych Świątek i innych. Następna sala prezentuje rodzinno-obrzędowe święta i zwyczaje z nimi związane: wesela, chrzciny, wieczorynki, wspólne prace, obrzędy pogrzebowe.
Ostatnia sala ukazuje współczesne ukraińskie obrzędy i zwyczaje.
2. Muzeum historii Ukraińskiej Cerkwi Prawosławnej
Znajduje się w unikalnym drewnianym zabytku architektury – cerkwi Opieki Matki Bożej z 1774 roku, przeniesionej do skansenu z wsi Suchyj Jar w obwodzie kijowskim.
W muzeum eksponowane są materiały związane z życiem Jezusa Chrystusa, Matki Bożej oraz innych świętych, a także wizerunek boga Mitry zabijającego byka i ikona „Chrzest Rusi w 988 roku”.
W gablotach znajdują się religijne książki, starodruki, dzieła Bazylego Wielkiego, Jana Złotoustego i Grzegorza Teologa. Na ścianach wiszą ikony przedstawiające pierwszych ukraińskich świętych kanonizowanych – Borysa i Gleba oraz wizerunek metropolity perejasławskiego Efrema, którego pamięć obchodzona jest 10 lutego.
3. Muzeum ukraińskiego ręcznika
Muzeum mieści się w unikalnym zabytku architektury XVIII wieku, przeniesionym z wsi Piszczyki w obwodzie kijowskim.
Ukraińskie ręczniki to historia narodu ukraińskiego. W ich ornamentach zachowały się pradawne magiczne znaki: wizerunki „drzewa życia”, „bogini-opiekunki”, symbole ziemi, wody, ciał niebieskich itp.
W skansenie eksponowanych jest i przechowywanych około 4000 ręczników, z czego 300 pochodzi z różnych regionów (obwód kijowski, połtawski, czernihowski, czerkaski oraz Polesie).
4. Muzeum leśnictwa Środkowego Naddnieprza
Ekspozycja przedstawia historię leśnictwa Środkowego Naddnieprza pod koniec XIX i na początku XX wieku. W domu leśniczego odtworzono wnętrza z tego okresu, w tym trofea myśliwskie – wypchane głowy dzika i łosia.
Zaprezentowano pełny cykl pozyskiwania nasion z szyszek, kolekcję nasion drzew leśnych oraz przykłady sprzętu sadzeniowego z połowy XX wieku.
5. Muzeum historii pszczelarstwa Środkowego Naddnieprza
Muzeum mieści się w chacie z końca XIX wieku, przeniesionej z wsi Pomokli w rejonie perejasławsko-chmielnickim. Na podwórzu znajduje się spichlerz do przechowywania miodu, ramek, uli oraz piwniczka pokryta dwuspadowym, słomianym dachem do zimowania pszczół. Eksponowane są także ule kłodowe z połowy XIX wieku.
6. Muzeum Mikołaja Benardosa
W 1981 roku UNESCO uczciło stulecie jednego z największych wynalazków XIX wieku – elektrycznego spawania łukowego metali. Z tej okazji, przy wsparciu Instytutu Spawalnictwa im. Eugeniusza Patona, w domu przeniesionym ze wsi Woronków w rejonie boryspolskim otwarto muzeum autora wynalazku – Mikołaja Benardosa.
Muzeum składa się z pięciu pomieszczeń: gabinetu, salonu, warsztatu, laboratorium, sali wystawowej i przedpokoju. Jedna z sal poświęcona jest rodzinie Patonów – wybitnych ukraińskich naukowców w dziedzinie spawalnictwa.
7. Muzeum sztuki dekoracyjnej i użytkowej obwodu kijowskiego
Muzeum znajduje się w budynku małomieszczańskiego dworu z końca XIX wieku, przeniesionym w latach 1973–1974 ze wsi Starowicze w obwodzie kijowskim.
W pięciu salach eksponowane są prace znanych mistrzów sztuki ludowej, biorących udział w wystawach w latach 1970–1971. Znajdują się tam wyroby haftowane, tkane, ceramika, wyroby z drewna, szkła, porcelany oraz inne dekoracyjne przedmioty.
8. Muzeum kosmosu
Szczegółowy opis tego muzeum można znaleźć w osobnym artykule na blogu.
Według mnie jest najbardziej unikatowy.
9. Muzeum transportu lądowego Środkowego Naddnieprza
Muzeum posiada unikalną kolekcję środków transportu, jedyną w Ukrainie. Prezentowane są pojazdy od czasów kultury trypolskiej, Scytów i koczowników XI–XIII wieku, w tym transport saneczny i kołowy, letni i zimowy, podzielony na gospodarczy, przemysłowy (konna i wołowa trakcja), pasażerski i ceremonialny.
W muzeum można zobaczyć warsztat stelmacha, kuźnię oraz technologię produkcji wozów i sań, od najprostszych konstrukcji po zaawansowane modele takie jak furgony, bryczki i karety. Szczególną uwagę przyciąga odrestaurowany wóz czumacki z XVIII wieku.
10. Muzeum „Stacja pocztowa”
Ekspozycja mieści się w budynku stacji pocztowej, która funkcjonowała w Perejasławiu na rogu ulic Starej Kijowskiej i Sikorskiego. Budynek został przeniesiony na trakt pocztowy z XIX wieku Kijów–Połtawa.
Stacja „Perejasław” była trzecią na trasie po Kijowie. Tutaj podróżni zmieniali konie i odpoczywali.
W pokoju zarządcy stacji znajdują się ławy i kanapy dla pasażerów tranzytowych, walizki, biurko zarządcy z księgami rejestracyjnymi podróżnych, kałamarz, skrzynka na pieniądze za przewóz, kopie dokumentów podróżnych wydanych Aleksandrowi Puszkinowi, Tarasowi Szewczence, Mychajło Maksymowyczowi. Na ścianach wiszą mapy traktów pocztowych oraz mapa guberni połtawskiej, do której należał Perejasław.
11. Muzeum chleba
Muzeum ukazuje rozwój rolnictwa i technologii wypieku chleba od najdawniejszych czasów po współczesność.
Kompleks muzealny obejmuje teren z techniką rolniczą, dom piekarza, spichlerze, wiatraki, młyn parowy oraz pawilon wystawowy.
W pawilonie przedstawiono historię uprawy, zbioru, przechowywania i wypieku chleba na przestrzeni dziejów. Znajduje się tu unikalna kolekcja reliktowych odmian pszenicy uprawianej w czasach starożytnych, kamienne i gliniane naczynia, w tym ceramika z czasów kultury trypolskiej, używane do przechowywania i przetwarzania ziarna.
Eksponowane są także różne narzędzia rolnicze, stroje rolników, żelazne radło, siekiera, lokomobil, jeden z pierwszych traktorów oraz przykłady różnych zbóż, pługi, a także sprzęt laboratoryjny. Obok pawilonu stoi dom piekarza.
12. Muzeum klasyka literatury żydowskiej Szolema Alejchema
Muzeum otwarto z okazji 120. rocznicy urodzin pisarza, który urodził się w Perejasławiu. Przed budynkiem znajduje się pomnik Szolema Alejchema.
W muzeum odtworzono wnętrze domu Rabinowiczów, który spłonął wiele lat temu.
Jest tu pokój z odtworzonym wnętrzem domu rodziców pisarza: drewniane łóżko, stół, komoda, szafa i kredens. To w Perejasławiu Szolem Alejchem napisał swoje pierwsze utwory.
W drugiej sali odtworzono gabinet ojca pisarza, w którym lubił pracować Szolem. Znajdują się tu pamiątkowe przedmioty z domu rodziców – stół, etażerka, stolik, na stole przybory do pisania; na etażerce – dzieła Fiodora Dostojewskiego, Lwa Tołstoja oraz literatura żydowska z lat 60–70. XIX wieku.
W sąsiednim pokoju ukazano życie i twórczość pisarza – od ukończenia szkoły powiatowej po ostatnie lata życia.
Eksponaty obejmują widoki Perejasławia z tamtego okresu, pełne wydanie dzieł Szolema Alejchema, plakaty spektakli na podstawie jego utworów, a także oryginalne przedmioty: łóżko, komoda, lustro, kieliszki, dwa krzesła i fotografie.
Pisarz miał wnuczki Belę i Tamarę. Bela, która przeżyła 110 lat, mieszkała w USA, podobnie jak Szolem Alejchem w ostatnich latach życia. Odwiedziła muzeum i podziękowała za pamięć o swoim dziadku.
13. Muzeum pamięci rejonu poleskiego
Ekspozycja muzeum poświęcona jest wsiom, których mieszkańcy zostali przesiedleni w wyniku katastrofy w Czarnobylskiej Elektrowni Jądrowej.
Autor i redakcja- Lena Semenowa
Wersja ukraińska
Скансен, або музей просто неба- неофіційні назви Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпря́нщини в Переяславі. Добиратися до нього з центра Переяслава можна на таксі, об’їжджаючи все місто по об’їздній дорозі. Але, якщо знати як, можна спокійно дійти пішки з центру міста через міст і стежки, це займе не більше часу, ніж доїхати в об’їзд.
В музеї представлено як українське село Середньої Наддніпрянщини кінця ХІХ — початку ХХ століть, так і будівлі та стоянки від часів пізнього палеоліту до часів Київської Русі. На території 30 гектарів розміщено 13 тематичних музеїв, які є органічним продовженням музею-села. Музей ознайомлює з народною культурою, архітектурою та творчістю, звичаями та обрядами українців Середньої Наддніпрянщини. Він буде дуже цікавий тим, хто знайомиться з українським побутом і культурою.
Розташований на вулиці з дуже гарною і властивою цьому місцю назвою Літописна.
Скансен можна відвідати за 2-3 дні, адже частина музеїв відкрита один день, частина- другий. Якщо захворів наглядач музею, він може бути закритий кілька днів. Тому через те, що за один день всі музеї відвідати неможливо, плануйте мінімум 2, а краще 3-4 дні.
Музей побудований хронологічно. Тобто під час екскурсії ми постійно йдем вперед у часі.
Тут є такі тематичні музеї як Музей українських обрядів, історії Української православної церкви, українського рушника, історії бджільництва Середньої Наддніпрянщини, Миколи Бенардоса, декоративно-ужиткового мистецтва Київщини, космосу, народного сухопутного транспорту Середньої Наддніпрянщини, «Поштова станція», хліба, Шолом-Алейхема, пам’яті Поліського району.
Основа експозиції – пам’ятки з затоплених Канівським водосховищем сіл Переяславщини, зібрані і врятовані засновником музею Михайлом Сікорським.
Почали ми екскурсію з початку історії: побачили половецькі та скіфські кам’яні баби, привезені з півдня України, стели, первісне житло.
Антропоморфні стели — перші монументальні кам’яні зображення людини, пов’язані переважно з поховальними обрядами ще до нашої ери.
Житло ХІ століття- це однокамерна напівземлянка розміром 4×4 м з глинобитною піччю, підлогою з дощок, яка покриває яму для зернових, у центрі стіл з дубового пня. Житло розташовувалось в центрі давнього Переяслава і було типовим для забудови ремісничих кварталів міста.
Половецьке святилище 12-13 століття: прямокутне заглиблення з вапняку, в центрі якого встановлені кам’яні статуї — дві жіночі та одна чоловіча.
Далі в експозиції була садиба киянина-ремісника Х століття, створена на основі експонованих двох зрубів: житла і господарської будівлі і огороджена високим частоколом.
Як гіду по Києву це мені було особливо цікаво.
Знайшли ремісничу вулицю на Подолі в Києві, коли почали будувати метро в 1973 році. Археологам дозволили розкопати лише один двір. Саме її реконструкцію і можна побачити в музеї, зробивши висновок, як жили прості кияни 1000 років назад.
Одна з 4 знайдених в Добраничівці на Яготинщині стоянок первісних людей теж експонується в музеї.
Цікавим експонатом, оригінал якого знаходиться в Краківському Археологічному музеї, є копія Збручанського Святовіда, виконана з шамоту.
В експозиції музею представлено двори з інтер’єром, типові для селян Наддніпрянщини:
за професіями: священика, гончара, чинбаря, бондаря, гребінника, ткача, олійника, столяра, житло знахарки;
за статком: безземельника, вдови, бідняка, середняка, заможного селянина, заможного селянина-промисловця.
Крім того, є копії громадських будівель: церков, церковно-парафіяльної школи, гамазею, сільської управи.
Церква Іоанна Богослова- найдавніша серед найпоширеніших в Україні пам’яток козацької доби.
Дзвіниця (середина 18 століття) — велична триярусна споруда з галереєю навколо нижнього ярусу, перевезена з села Бушеве Київської області.
На простому козацькому подвір’ї відтворено козацький некрополь з 67 кам’яних і дерев’яних хрестів 18-19 століть.
Церква святого Георгія — церква з села Андруші Переяславського полку, пам’ятка архітектури національного значення. Збудована на кошти сільської громади в 1768 році.
В інтер’єрі церкви є ікони кінця ХІХ- початку ХХ століть. Автентичний іконостас за радянських часів вивезений до Ермітажу, тож музей підібрав схожий дерев’яний різьблений іконостас XIX століття, а також багату колекцію старих ікон, різьблений дерев’яний аналой і колекцію дерев’яних та металевих хрестів.
Представлені також двір священика, шинок, сільська управа— орган сільського самоврядування, і козацька залога (фортеця)- фортифікаційна споруда козаків, яка несла вартову службу на кордонах козацьких та державних територій.
Органічно вписались в архітектурні обриси музею 15 вітряків, що слугували млинами для перемелювання зерна, крупорушками для виготовлення крупів й сукновальнями. Там, де зараз стоять вітряки, раніше був єврейський цвинтар, про який нагадує пам’ятна плита. Скансен розширювали поступово і так він дійшов до єврейського цвинтаря та поглинув його.
Саме тут, скоріше всього, за твердженнями місцевих істориків, похований Блінкен Меїр (1879—1915) — українсько-американський єврейський письменник, він же прадід нинішнього Державного секретаря США Ентоні Блінкена.
Сам Ентоні Блінкен тут не бував, але туристичний потенціал цього місця, я вважаю, можна розвивати.
Тематичні музеї скансену
- Музей українських обрядів та звичаїв
Музей відкритий під час святкування Зеленої Неділі у 1989 році.
Перша зала містить експонати, які свідчать про звичаї наших пращурів у дохристиянський період. У другій залі можна побачити «ряджених», які ходили під час різдвяних свят, вітаючи господарів з народженням Ісуса Христа. Далі зображено святкування Водохреща, Великодня, Зелених свят та ін. У наступній залі розповідається про родинно-побутові свята і звичаї, пов’язані з ними: весілля, хрестини, вечорниці, толоки, поховальні обряди.
В останній залі можна ознайомитися з сучасними українськими обрядами і звичаями.
- Музей історії Української православної церкви
Міститься в унікальній пам’ятці дерев’яного мистецтва – Покровській церкві 1774 року, перевезеній до заповідника із села Сухий Яр Київської області.
В музеї експонується підбірка матеріалів, пов’язаних із життям Ісуса Христа, Богородиці та інших святих, зображення бога Мітри, що вбиває бика, ікона «Хрещення Русі у 988 році».
У вітринах розміщено релігійну літературу, стародруки, твори Василя Великого, Іоанна Златоуста, Григорія Богослова. На стіні висять ікони з зображенням перших канонізованих українських святих — Бориса і Гліба, зображення митрополита Переяславського Єфрема, день пам’яті якого відзначається 10 лютого.
- Музей українського рушника
Розташований в унікальній пам’ятці архітектурного зодчества XVIII ст., перевезеній із села Пищики Київської області.
Українські рушники — це історія українського народу. В їх орнаментах збереглися прадавні магічні знаки: зображення «дерева життя», «богині-берегині», символів землі, води, світил, тощо.
В заповіднику експонується і зберігається близько 4000 рушників. У музеї рушника представлено 300 рушників різних регіонів (Київська, Полтавська, Чернігівська, Черкаська області, район Полісся).
- Музей лісового господарства Середньої Наддніпрянщини
Експозиція висвітлює історію лісового господарства Середньої Наддніпрянщини кінця XIX ст. – початку XX ст. У будинку лісового кордону відтворено побут житла лісника цього ж періоду, наприклад мисливські трофеї – чучела голів кабана та лося. Відображено повний виробничий цикл добування насіння із шишок, є колекція насіння лісових порід дерев, зразки лісосадильної техніки середини XX ст.
- Музей історії бджільництва Середньої Наддніпрянщини
Розміщений у хаті кінця XIX століття, перевезеній із села Помоклі Переяслав-Хмельницького району. У дворі — комора для зберігання меду, рамок, вуликів і вільшаник — погріб, покритий двосхилим солом’яним дахом для зимування пасіки, та вулики-дупляки середини XIX ст.
- Музей Миколи Бенардоса
В 1981 році за рішенням ЮНЕСКО весь світ відзначав сторіччя одного з найбільших винаходів XIX ст.— електричного дугового зварювання металів. На честь цієї знаменної дати, з участю і допомогою Інституту електрозварювання імені Євгена Патона, в будинку, перевезеному із села Вороньків Бориспільського району, відкрито музей автора цього винаходу — Миколи Бенардоса. Музей складається з п’яти кімнат: робочого кабінету, вітальні, майстерні, лабораторії, виставкової зали і передпокою.
Одна зала музею присвячена родині Патонів — видатних українських вчених у галузі електрозварювання. Тут демонструється унікальний макет пішохідного мосту через Дніпро, розроблений Євгеном Патоном.
- Музей декоративно-ужиткового мистецтва Київщини
Цей музей розміщений у будинку дрібнопомісного дворянина кінця XIX століття, перевезеного в 1973—1974 рр. з села Старовичі Київської області. У п’ятьох залах експонуються роботи відомих народних майстрів, що брали участь у республіканських виставках 1970—1971 рр.
Розміщено вироби відомих майстрів вишивки, ткацтва, килимарства, гончарства, вироби з дерева, різні декоративні вироби, іграшки, посуд, сервізи, господарські вироби, декоративні вази, вироби із гутного скла, кришталю з декоративним розписом, художнього скла, порцелянові вироби Київського експериментально-художнього, Баранівського та Городищанського порцелянових заводів.
- Музей космосу обговорено детально в окремій статті на цьому блозі. Як на мене це найцікавіший музей скансену!
- Музей народного сухопутного транспорту Середньої Наддніпрянщини
У музеї зібрана унікальна колекція транспортних засобів, єдина на території України. Представлені засоби пересування періоду Трипільської культури, скіфів та кочівників ХІ—ХІІІ ст., полозовий та колісний транспорт, літній і зимовий, який у свою чергу поділяється на господарський, промисловий (кінний і воловий), виїзний та пасажирський. Також демонструється збруя, типи упряжі, ручний та в’ючний транспорт.
До XIX ст. майже всі транспортні засоби виготовлялися із дерева майстрами, яких називали стельмахи. У музеї можна побачити стельмахову майстерню та кузню, ознайомитися з технологією виробництва возів та саней від найпростіших конструкцій до модифікованих тачанок, фаетонів, каретних екіпажів. Увагу привертає реставрований чумацький віз XVIII ст.
- Музей «Поштова станція»
Експозиція музею створена в приміщенні поштової станції, що була в Переяславі на розі вулиць Старокиївської та Сікорського. Перенесена та встановлена на поштовому тракті XIX ст. Київ — Полтава.
Станція «Переяслав» була третьою станцією після Києва. Тут подорожани міняли коней, відпочивали.
У кімнаті станційного доглядача стоять лави і канапи для транзитних пасажирів, дорожні валізи, робочий стіл доглядача станції, на якому лежать книги реєстрації подорожніх, чорнильниця, скринька для прогонних грошей, копії дорожніх документів, виданих Пушкіну, Шевченку, Максимовичу, карти-схеми поштових трактів, карта Полтавської губернії, до якої належав Переяслав.
- Музей хліба
У цьому музеї показано розвиток землеробства та технологію випікання хліба від найдавніших часів до наших днів.
До музейного комплексу входить майданчик з хліборобською технікою, хата пекаря, зернові комори, вітряки, паровий млин та павільйон. У павільйоні показано розвиток технології вирощування, збирання, зберігання, випікання хліба за всю історію людства. Експонується унікальна колекція реліктової пшениці, що вирощувалася в давні часи, кам’яний, глиняний посуд, зокрема керамічний часів трипільської культури, який вживали для зберігання і обробки зерна. Тут експонуються різні види знарядь праці, що використовувались для вирощування хліба, одяг хліборобів, залізний наральник, залізна сокира, локомобіль, один з перших тракторів; речі побуту, зразки різних зернових злакових культур, плуг, лабораторне обладнання, зразки зерна і хліба.
Поруч із павільйоном стоїть хата пекаря.
- Музей класика єврейської літератури Шолом-Алейхема
Відкритий на честь 120-річчя з дня народження письменника, який народився в Переяславі. Перед будинком встановлено пам’ятник Шолом-Алейхему.
В музеї відтворений інтер’єр хати Рабиновичів, сама ж хата давно згоріла.
Є кімната, де відтворено інтер’єр будинку батьків письменника — дерев’яне ліжко, стіл, комод, шафа і сервант.
У Переяславі він написав свої перші твори.
У другій кімнаті відтворено робочий кабінет батька письменника, в якому любив працювати Шолом. Тут є меморіальні речі з будинку батьків — стіл, етажерка, столик, на столі — письмове приладдя; на столику — єврейські журнали «Восходъ», «Русскій еврей», кінця XIX — початку XX століття. На етажерці стоять твори Федора Достоєвського, Лева Толстого, єврейська література 60—70 років XIX століття.
Поряд — кімната, в якій показано життєвий і творчий шлях письменника від закінчення повітового училища до останніх років життя.
В експозиції подані види Переяслава того часу, повна збірка творів Шолома-Алейхема, афіші вистав і твори письменника.
З оригінальних речей: ліжко, комод, дзеркало, чарочки, 2 стільці, фото.
Мав внучок Белу і Тамару. Бела прожила 110 років, в США, як і сам Шолом-Алейхем. Вона відвідувала музей і дякувала за пам’ять про свого діда.
- Музей пам’яті Поліського району
Експозицію музею присвячено селам, жителі яких були переселені внаслідок аварії на Чорнобильській Атомній станції.
Автор і редакція- Лєна Семенова
